3. Між сектором державного управління, з одного боку, та приватним і некомерційним секторами, з іншого, виникли нові форми відносин, які спричиняють до дедалі тісніших форм співробітництва -- йдеться, наприклад, про партнерські організації за участю державних органів і приватних структур, саморегулювання, обмін персоналом чи спонсорство. В державному секторі виникли нові форми працевлаштування, які потенційно здатні змінити традиційні зобов'язання працівника перед роботодавцем та прояви лояльності до нього. Внаслідок цієї тенденції зараз виникає реальна можливість появи нових форм конфлікту інтересів, в тому числі приватних інтересів окремих урядовців та їх окремих державних функцій, тому занепокоєність суспільства, які дедалі зростає, примушує уряди вживати усіх заходів для збереження доброчесності офіційного механізму прийняття рішень.
4. Хоча конфлікт інтересів не слід ототожнювати з корупцією ipso facto (в силу власне факту), зростає розуміння того, що неадекватне врегулювання конфліктів між приватними інтересами та державними обов'язками урядовців може стати джерелом корупції. Відповідне завдання результативної політики запобігання конфліктам інтересів не повинно полягати виключно в забороні урядовцям мати будь-які приватні інтереси -- цей підхід навряд чи можна реалізувати. Безпосереднє завдання має радше полягати в підтриманні доброчесності та об'єктивності офіційних політичних і адміністративних рішень і системи державного управління в цілому. При цьому слід пам'ятати, що невирішений конфлікт інтересів спричиняє до різноманітних зловживань службовим становищем.
5. Як правило, це завдання можна вирішити створенням гарантій того, що державні органи матимуть та реалізовуватимуть (1) відповідні критерії і стандарти політики, котрі заохочуватимуть доброчесність; (2) ефективні процеси виявлення ризиків та врегулювання існуючих конфліктів інтересів; (3) адекватні механізми зовнішньої та внутрішньої підзвітності; а також (4) відповідні управлінські підходи - в тому числі санкції - аби забезпечити персональну відповідальність урядовців за відповідність їх поведінки як "духу", так і "літері" таких стандартів.
6. Існує така ситуація, коли різні підходи держав-членів ОЕСР до врегулювання ситуацій навколо конфліктів інтересів віддзеркалюють відмінності їх історичних та правових традицій, а також традицій державного управління. Інституційні заходи, в тому числі позитивний зовнішній аудит або перевірки, дійсно відіграють власну роль в сфері державного управління. Інші заходи також виявляються ефективними, включаючи
обмежене або вичерпне оприлюднення розкритих інтересів та/ або формування сталої культури управління, орієнтованої на підтримку добропорядності.
N.B. Повний текст можна викачати з серверу.
| 
