Читач написав на сайт:
Футболку, з іронією
розповідав один із відпочиваючих, якось подарували, тож так і вистачило
її на все літо. У нашому селі дехто з нетерпінням чекає виборів, коли
знову почнуть щось дарувати. Тільки напишіть, щоб на цей раз подарували
вже штани. А ще непогано було б, щоб «підкинули» щось із теплішого,
наприклад, валянки. На калоші до них ми вже самі якось «нашкрябаємо».
Після дощу роботи на присадибних ділянках на певний час довелося
припинити, і сім'я Камінських – Людмила і Станіслав – разом зі своєю
восьмимісячною донечкою Ангеліночкою (на знімку) та Олександр Гончаренко
щось жваво обговорювали, примостившись за столиком, змайстрованим прямо
в центрі їхнього села.
– Питаєте, про що написати? А ви напишіть, що роботи немає у нашій
Романівці. От і спивається дехто від безвиході замість того, щоб, будучи
ще при здоров'ї, працездатного віку, бути комусь корисним, у тому числі
і собі, і державі. А ще напишіть, що навчальний рік розпочався, а
шкільний автобус не заїхав до нас за школярами, бо нібито не було
бензину чи коштів, щоб його заправити. Так і потопали через поля пішки. А
дорога від бригадної Романівки до Михайлівки для них не така вже і
близька. Та і взагалі про якусь перспективу у Романівці, здається, годі
вже і мову вести, адже у цьому році жодного першокласника. Торік їх хоч
троє було. А щодо народжуваності, то приблизно такого віку, як
Ангеліночка, у селі є ще двоє дітей.
Футболку,
з іронією розповідав один із відпочиваючих, якось подарували, тож так і
вистачило її на все літо. У нашому селі дехто з нетерпінням чекає
виборів, коли знову почнуть щось дарувати. Тільки напишіть, щоб на цей
раз подарували вже штани. А ще непогано було б, щоб «підкинули» щось із
теплішого, наприклад, валянки. На калоші до них ми вже самі якось
«нашкрябаємо».
Проте у ході подальшої розмови виявилося, що обидва співрозмовники не
настільки вже і безробітні. Станіслав був на заробітках у Києві. А як
народилася донечка, повернувся в село і влаштувався механізатором до
фермера. Нехай і тимчасова, а все ж робота. А от у Олександра інші
погляди на вирішення проблеми. Маючи медичну освіту, працював за фахом у
Михайлівській лікарні, але звільнився. За тисячу гривень заробітної
плати йому надокучило з Романівки у Михайлівку щодня ходити. Причому він
не проти, щоб працювати за спеціальністю і далі, тільки не за низьку
заробітну плату. Тож знову, як у нас кажуть, «нагострив лижі», щоб
податися на роботу в обласну лікарню, де колись працював. Держава у нас
нібито шукає шляхи вирішення кадрової проблеми з медперсоналом для
сільської місцевості, а фахівці, виявляється, у деяких селах є, тільки
нікому, чомусь, їх зацікавити, щоб вони там залишалися і надалі. Як
тільки в одного із співрозмовників задзвонив телефон, він, схопивши його
в руки, навіть не попрямував, а побіг. Та то (одразу ж внесли ясність у
таку його поведінку співрозмовники) ще одна романівська проблема: так у
нас всі шукають зону, покриття мобільного зв'язку. І показали вниз, де з
телефоном у руці попід електроопори бігала ще одна людина. У селі вже
навіть усі вивчили, з якого саме місця можна вийти на зв'язок, а вежі
мобільного зв'язку так і не можуть дочекатися. Навіть сім'ю тут не так
просто завести, скаржився Олександр, бо навколо тільки пенсіонери, от і
збирається світ за очі від рідного обійстя. І оте «А ви напишіть»
повторялося ще не раз. От і написав. Підсумовуючи ж почуте тут у цілому,
варто зазначити: місцева влада робить що тільки може, щоб хоч якось
полегшити участь жителів таких сіл. Не залишається осторонь їхніх
проблем і районна влада. От тільки не запізнитися б із вирішенням
загальнодержавних. Буде дуже шкода, якщо таке село, як Романівка, зникне
з карти району.
Павло КУШПЕЛА. Бершадський район Вінницької області Фото автора.